У відповідності до оголошених раніше представниками патріотичних партій та громадських організацій намірів не допустити провокаційного відвідування Московським патріархом Кирилом Воскресенського кафедрального собору м. Рівного, верхня частина якого належить Київському Патріархату, 2 серпня 2009 р. до аеропорту обласного центру та самого храму зібралося кілька тисяч людей з наміром протестувати проти цього заходу. Слід зазначити, що особливе обурення представників громадськості викликали різкі заяви патріарха Кирила на адресу Київського Патріархату та українського народу загалом, зроблені ним під час відвідування Донецької області та Криму. Віруючі та громадськість Рівненщини розцінили ці заяви, як розпалювання міжконфесійної ворожнечі та неприкриту агресію проти права українського народу на свою Помісну Православну Церкву.

Відомо, які безпрецедентні вимоги до заходів безпеки висуваються секретаріатом патріарха Кирила та Федеральною службою охорони Російської Федерації, що здійснює державну охорону Предстоятеля РПЦ. Тому, за твердженням МВС, яке оприлюднила агенція УНІАН, саме на вимогу російської сторони маршрут пересування патріарха було змінено. У зв’язку з цим його літак прибув не до Рівного, а до Борисполя, звідки московський гість відбув автомобілем до Корецького ставропігійного монастиря (Рівненська область). В той же час російська сторона, бажаючи зняти з себе відповідальність та дискредитувати секретаріат Президента, наполягає на тому, що маршрут було змінено на вимогу української влади.

Незважаючи на зміну маршруту патріарха, до Рівного прибув Предстоятель УПЦ (МП) митрополит Володимир (Сабодан). І хоча біля нього не було ніякої охорони, він безперешкодно відвідав нижній храм Воскресенського собору, в якому моляться вірні очолюваної ним Церкви, та виголосив перед ними проповідь. Після цього він відбув до Корецького монастиря.

Слід відзначити, що протягом всього часу перебування митрополита Володимира на чолі УПЦ (МП) в жодній області України його не зустрічали пікети чи інші заходи протесту, як це відбувається під час візиту патріарха Кирила, що називає себе «пастирем українців». Слід також відзначити й той факт, що, на відміну від патріарха Кирила, який пересувається тільки в оточенні численної охорони, митрополит Володимир з’являється перед своєю паствою тільки в супроводі іподиякона або іншого помічника. Що виразно демонструє, хто вважає себе пастирем для українського народу, а хто є наймит, який тікає перед найменшою загрозою.

Також слід додати, що патріарх Філарет жодного разу не скасовував свої архіпастирські поїздки навіть у ті області, де проросійські фанатики йому відкрито погрожували вбивством або іншим насильством (Донецька область у 1999 р., Одеса у 2004 р., Харків у 2006 р.).

Цікаво також відзначити, що на прибуття патріарха Кирила в Рівне чекала громада римо-католиків на чолі зі священиком. Нунція та інших представників РКЦ також можна було бачити на багатьох заходах Московського патріарха. Виникає питання: чому патріарх Кирил не хоче спілкуватися з одновірними православними українцями з Київського Патріархату, лякаючи їх «за розкол карами небесними», але радо вітається з римо-католиками та представниками інших конфесій і навіть релігій?